Чим ти займалася до 24.02?

Працювала майстром манікюру в одному з елітних районів Дніпра і закінчувала курс по СММ. Планувала змінити діяльність.

 

Як зараз з цією діяльністю?

Все стоїть і навіть чіпати не хочеться. Причина в тому, що я вчилася у маркетолога з Росії. Тому зараз це питання вже навіть не стоїть. Працювала майстром манікюру тут в салонах, які тримають українки, але зарплата була дуже маленька і не хотіли офіційно оформлювати. Тому зараз розмірковую над тим, де тепер буду працювати.

 

Розкажи про свій день 24.02. 

Прокинулися від вибухів та від того, що літали винищувачі. Ми швидко зібралися, завезли мого улюбленого кота до свекрухи та поїхали. Цілий день пройшов в дорозі, ще й загубилися. Побачили як обстріляли Умань, навіть фото є розтрощених будинків. У нас низька машина, а дороги були перекриті або розбиті вже, тому їхали сільськими непрохідними дорогами , наполовину розбили ходову. 

 

Як пройшов початок війни?

Ми хотіли на Закарпаття і поїхати до мами моєї у Гданськ. Поки їхали вже ввели офіційно військове положення і чоловік не зміг виїхати. Ми думали, як і всі, що кілька днів чи тиждень і це все закінчиться. Знайшли там готель і жили днів 5. Потім ще кілька днів жили у Львові у знайомих. 

 

Що ти казала своїм дітям? 

Я сказала їм, що ми поїхали подорожувати. Віра маленька, їй особливо нічого не поясниш. А Маша розуміла, вона чула деякі наші розмови. Та й ніхто нічого не приховував. 

 

Коли й чому вирішили виїздити з України?

Коли були вже 2-й день у Львові. Хоч грошей з нас ніхто не брав, але було якось незручно займати квартиру чужих людей. Всі чудово розуміли, що далі треба також за щось жити, десь брати гроші. Треба було щось вирішувати. Або повертатися у Дніпро, щоб чоловік повернувся до роботи, або жити там. Я почала шукати роботу, але її не було на той момент. 4.03 о 6 ранку ми виїхали. Поляки забрали з кордону і 5.03 я вже була у Гданську.

 

Які в тебе були відчуття, коли ти перетинала кордон?

Це було дуже складно. Особливо, коли поруч стояли жінки з немовлятами. Перед очима досі картинка: повертаєшся, а там решітка, чоловіки стоять плачуть, діти плачуть. Це дуже складно. 

 

Як у тебе життя проходить у Гданську?

Вже нормально, звикла. Я телефонувала на лінії психологічної допомоги, і до свого психолога звертаюся. Працюю, тому що мені важко. Я 15 років прожила зі своїм чоловіком і не знала як можна жити без нього. Всі рішення ділилися навпіл, а тепер мені самій необхідно все вирішувати. Перші місяці у голові була "каша". Хоча, я досить швидко адаптуюся. І на мовні курси ходжу. Тому зараз вже якось більш-менш нормально. Поляки дуже допомогли, приносили пакунки. Мені ніколи стільки ніхто не допомагав, навіть родичі. У мене досі є все необхідне, що тоді на початку приносили. 

 

Які у тебе були плани на цю весну?

У мене день народження 9.03 і я не змогла його відсвяткувати так, як планувала. Ми збиралися їхати на море. Ще мали почати робити фундамент для дому. Планували купити мені машину. Мало все бути зовсім по іншому. Але ще є така фраза: "бійся своїх бажань". Я хотіла змінити роботу, колектив, сферу діяльності, хотіла змінити школу дітям, свій стиль життя. Ще я з чоловіком сварилася і в якийсь момент подумала розлучитися та потім у нас все налагодилося. Але всі ці бажання збулися: я тут без чоловіка, діти змінили школу, я йду на іншу роботу в іншій країні й іншому оточені. Все здійснилося, але я забула уточнити, як це хочу, тому отримала у такому форматі. 

 

Якісь нові плани будуєш на майбутнє?

Поки думаю про поліцеальну школу тут і піду скоро працювати у шпиталь. Хочеться тут і бізнес свій відкрити, є ідеї, але для цього потрібно добре знати мову. Я тепер не зарікаюся. 

 

Що у тебе змінилося з початком війни?

Всі пріоритети. Я переглянула все своє життя, всі свої цінності.  

 

Чому ти зараз радієш? Що тебе наповнює і дає сили?

На море ходжу кожного дня. Йти мені до нього 10 хвилин. Я дуже люблю хвойні ліси і поряд як раз такий є.

 

Що б ти порекомендувала собі в минулому?

Мабуть, більше себе цінувати, більше відпочивати. Але без того, що я робила тоді, не мала би того, що маю зараз.

 

Можеш щось сказати полякам?

Я дуже їм вдячна за те, що вони робили й роблять. І я впевнена і будуть робити.