Які у тебе були плани на 24.02?

Відмічати моєму підопічному день народження. Я накупила на весь клас солодощів, готувалася до цього дня. 

 

Чим ти займалася до початку війни?

Я опікун 3-х племінників вже 5 років. Самі вони з Волновахи. Їх мати, моя двоюрідна сестра, померла, я обіцяла їй доглядати за ними. Дуже люблю займатися домашнім хазяйством. А ще займалася волонтерством.

 

Чим ти займаєшся зараз?

Працюю на складі в аптеці, збираю замовлення. Спочатку було важко, але зараз вже втягнулася. Також по можливості займаюся тут волонтерством.

 

Як пройшов день 24.02 і початок війни?

Я не пам’ятаю як пройшов день, бо стала багато забувати на фоні стресу. Ми встали від будильника, як зазвичай. Але потім я побачила новини: всюди було лише два слова “почалася війна”. В перший день ми не чули вибухів, тому спочатку не хотіли не їхати. Я почала волонтерити, допомагати організовувати плетіння сіток, шукати одяг і патрулювала вулиці.

 

Коли ви прийняли рішення виїжджати з України?

Коли у мене була друга зміна на патрулюванні, захопили Енергодар. Я дуже перенервувала, бо через воду до нас всього 5-7 км. В ту ніч прийняла рішення їхати. Мені всі казали, щоб я виїжджала: друзі, знайомі військові. Просили, щоб я не геройствувала. Тож на ранок дітям сказала, що ми їдемо. Спокійно дві доби збиралися, а ще через пару днів виїхали. До Кривого Рогу дібрались на потязі нормально, а потім пересіли в евакуаційний. Я ледь змогла посадити дітей у вагон, сама залишилася у холодному тамбурі. Старша всю ніч стояла, молодші сиділи на рюкзаках. Читала, що у потягах може бути холодно, тому я набила не одну валізу ковдрами. В ту ніч вона врятувала нас. Так ми й дісталися до Львова. Я багато різного чула про захід України, що там не люблять російськомовних людей. Але насправді була вражена тим, як допомагали нам. До нас підійшов львів'янин, запропонував чай, бо побачив, що ми без гарячого. Було дуже приємно. Ми поїли та взяли таксі до кордону. Я не дозволяла собі думати про свої емоції, бо необхідно було піклуватися про дітей. Після перетину кордону нас, можна сказати, взяли на руки та понесли.

 

Що ти взяла з собою?

Я знала, що їду невідомо наскільки, тому одна маленька валізка була з документами та цінними речами. Про щось інше взагалі не думалося. Взяли лише змінний одяг, все необхідне на перший час. Мама моя ще дала пакет горіхів з собою.

 

Як ти потрапила у Гданськ? Як пройшла адаптація?

Після перетину кордону ми поїхали у найближчий пункт. Було дуже багато людей, але все ж змогли влаштуватися. Пару ночей були побули там, потім на Варшаву і, зрештою, по пораді мого друга у Гданськ. Нас зареєстрували та відправили в одноденний пункт. Там нагодували, одягли, дали все необхідне для гігієни. Далі розподіляли. Я розуміла, що у Польщі ми надовго, бо прожила деякий час в Росії й розумію, як він (ред: Володимир Путін, президент РФ) веде свою політику. Волонтери знайшли родину, яка нас прийняла до себе. За нами приїхав Адам, на великій сімейній машині, і відвіз на Яшкову Долину. У них двоповерхова квартира і нам віддали другий поверх. Я була дуже вражена, бо мені віддали батьківську спальню, а сім’я спала з дітьми у дитячих. У них також троє дітей. Хочу сказати, що потрапили ми у золоту сім’ю. Нас повністю окутали піклуванням, як рідних. Ні в чому не обмежували. Зі свого боку ми взяли на себе прибирання та готування їжі. Наші діти дуже подружилися. Івонка (ред: жінка, сім’я якої прийняла Альону з дітьми) була здивована, що мої діти вміють готувати й дуже рада тому, що вони почали вчити цьому її дітей. Івонка сказала, що її молодший син у школі розповідає, як у нього нарешті з’явився брат, якого він хотів. Мені допомогли з роботою. Нас навіть запросили на комуну їх доньки, один з головних свят у сім’ї. Я російськомовна, мої племінники російськомовні й україномовні. Адам знає російську, Івонка вчила її в школі. Зараз вони вже краще розуміють російську і трохи українську. А мої племінники краще знають польську. 

 

Які у тебе були плани на цю весну?

Я 4.04 мала їхати в круїз. Планували сісти в Генуї (Італія) на шикарний лайнер. Два роки збирала на цей круїз, нарешті забронювала. Я ще ніколи не подорожувала на лайнері й це була моя мрія. Зараз я перенесла подорож круїз на осінь. Планувала з подругою поїхати, але поїду з дітьми. 

 

Чому ти зараз радієш? Що тебе наповнює?

Наповнює те, що я побачила нову країну, нове місто. Радує, що у мене з’явилася польська родина. Радує, що таки поїду у круїз. Але розслаблятися не має часу.

 

Що змінилося у твоєму світогляді з початком повномасштабного вторгнення?

Я дивуюся, що змогла закрити двері в минуле. Я розумію, що вже не буде так, як було раніше. Я дивуюся, що легко відкрила нові двері до нових можливостей. 

 

Що б ти порадила собі в минулому?

Багато речей я пропустила. Тому винесла урок, що всі питання треба вирішувати одразу.

 

P.S.:

Взагалі полякам низький уклін. Я бачила багато націй, але те, як повели вони себе - це щось неймовірне. І хочеться у них попросити пробачення, за деяких наших співвітчизників.